У процесі перекладу граматичні і лексичні форми сприймаються у нерозривному зв'язку і постійній взаємодії. Тільки у складі речення розкриваються функції слова і встановлюється його конкретне значення. Але було б невірно робити звідси висновок, що проблема перекладу окремо взятого слова чи окремо взятого словосполучення не повинна ставитися у теорії перекладу. Так само, як структура речення визначає функцію слова, так і слово, особливо його характер і спосіб його сполучення з іншими словами, впливає на структуру речення. Це особливо важливо враховувати при перекладі з англійської мови, де слова не мають таких чітко виражених морфологічних характеристик, як в українській мові.
Проблема взаємодії слова і речення у процесі перекладу ускладнюється ще й тим, що тут доводиться мати справу з двома мовами.
У процесі перекладу слово не сприймається ізольовано. Воно живе своїм життям тільки в мовленні, у контексті висловлювання. Цей контекст, що розкриває справжнє значення слова, може бути вузьким (контекст словосполучення, смислової групи, речення) або широким - контекст абзацу або всього тексту, що перекладається. Деколи для правильного перекладу одного слова необхідно ознайомитися із всім напрямом творчості письменника в цілому.
Однак, не всі слова в реченні рівноправні у смисловому відношенні і не всі вони в однаковій мірі залежать від контексту. Є одна категорія слів, які майже не залежать від контексту речення і, навпаки, самі є визначальними елементами тексту. Це слова, представлені у двомовних словниках постійними рівнозначними відповідниками - еквівалентами. Це назви реалій, власні імена, географічні назви, терміни. Саме ці слова перш за все доходять до свідомості перекладача і допомагають йому визначити ситуацію або обстановку.
Величезне значення для перекладу слова має характер тексту, який перекладається. У будь-якому спеціальному тексті з якоїсь області науки і техніки вирішальне значення для точності перекладу має правильна передача термінів. Тому в таких текстах відповідальність перекладача за точність передачі кожного повнозначного слова є особливо великою. При перекладі ж літературного тексту основне завдання перекладача - точна передача ідейно-художнього змісту твору. Тому в художньому перекладі роль контексту більша, ніж у всіх інших видах перекладу.
У залежності у контексту окреме слово може перекладатися словосполученням, смисловою групою і навіть цілим реченням. У той же час деякі слова можуть при перекладі взагалі пропускатися.
Одна із найбільш поширених проблем при перекладі слів у контексті є розкриття значення багатозначних слів у залежності від контексту.
Візьмемо для прикладу іменник record, який представлений в Англо-українському словнику М.І.Балла такими значеннями:
record n 1) запис, записування; письмова згадка, письмовий слід (чогось); 2) реєстрація, облік; 3) pl документація; звітні матеріали (документи); дані; 4) протокол; стенограма; офіційний документ; 5) pl юр. матеріали судової справи; 6) pl архів; 7) характеристика, репутація; факти (про когось); 8) досягнення; результати діяльності; 9) спорт. рекорд; 10) звукозапис; запис (на магнітну стрічку тощо); фонограма; фотограма; кінограма; 11) грамофонна платівка (пластинка); 12) амер. перфорований нотний ролик (для механічного фортепіано); 13) історична пам’ятка; 14) (the ~) юр. суть справи; 15) юр., бібл. показання свідка; свідок; 16) поет. пам’ять
Спробуємо перекласти з допомогою цієї виписки із словника такі речення:
There are few records left of Thackeray's life at Cambridge.
He was a criminal with an exceedingly black record.
The English primer consists of 12 records.
Truman's opponent was heavily handicapped by the record of the Republican Congress (Daily Worker, Nov 4, 1948).
У першому прикладі слово record вжите у першому значенні. Однак замість запропонованих словником варіантів перекладу запис, записування; письмова згадка, письмовий слід (чогось) краще вжити варіанти перекладу свідоцтво, свідчення, сліди перебування.
У другому випадку record взагалі вжите у значенні, не зафіксованому у словнику:
Це злочинець із надзвичайно темним минулим.
Подібне ж значення прослідковується і в останньому реченні. Однак, тут треба врахувати такі факти:
по-перше, дата опублікування даної замітки,
по-друге, той факт, що Конгрес із переважною більшістю республіканців був обраний у 1946 році,
по-третє, Президент США Гаррі Трумен був членом Демократичної партії.
Враховуючи все це, особливо другу обставину, нелогічно говорити про минуле Конгресу, а краще сказати, що
Конкурент Трумена був поставлений у невигідне становище діяльністю республіканського Конгресу.
Так ми підійшли до досить віддаленого синоніма восьмого значення досягнення; результати діяльності.
У третьому реченні, виходячи з того, що primer - курс для початківців ми вибираємо для перекладу слова record одинадцяте значення:
Курс англійської мови для початківців складається з 12 пластинок.
Як бачимо, при перекладі фактор словникового варіанту та фактор контексту відіграють однаково важливу роль. У процесі перекладу перекладач відштовхується від словникового варіанту і з врахуванням контексту вибирає варіант перекладу, який найкраще підходить до конкретного випадку. При цьому часто доводиться враховувати не тільки контекст лінгвістичний, але й ситуативний, як це ми бачили на прикладі перекладу речення 4.
Джерело
Читати далі »
Закономірності пропусків та включень при перекладі
При перекладі для точної передачі змісту оригіналу часто потрібен пропуск того чи іншого слова або виразу, що пояснюється неспівпадінням засобів вираження у різних мовах.
Коли йдеться про пропуск слів у перекладі, то мається на увазі пропуск тільки повнозначних слів, а не допоміжних чи службових. Так, не можна вважать пропуском той факт, що ми не перекладаємо допоміжні та напівдопоміжні дієслова. Вони хоч і не перекладаються окремо, але знаходять те або інше вираження при перекладі в обраній формі слова.
Наприклад:
I have read your book. Я прочитав вашу книжку.
Повнозначні слова пропускаються при перекладі у тих випадках, коли в англійському тексті вони необхідні як елемент структури для зв'язку окремих частин, а в українському тексті вони є зайвими:
He received and answer to say/saying that his friend was coming to see him.
Він отримав відповідь, що його товариш збирається відвідати його.
Six o'clock saw the President of the board enter his study.
Рівно о шостій голова правління увійшов до свого кабінету.
У більшості випадків можливість (а деколи і необхідність) пропуску слова або навіть деколи і декількох слів залежить від умов контексту, які важко піддаються узагальненню. Деколи в перекладі є можливим пропустити цілу смислову групу, наприклад:
In summer he usually wore a flannel suite that always creased in the wrong places and never in the right ones.
Влітку він звичайно ходив у фланелевому костюмі зі складками завжди не там, де треба.
Разом з тим, ні один значущий елемент речення не може бути пропущений, якщо це шкодить точності передачі змісту або стилю оригіналу. Ніякі довільні скороченн, які викликаються звичайно складністю розв'язання тієї чи іншої перекладацької задачі, при перекладі не допускаються.
Так само не допускаються і довільні додавання до тексту. Такі додавання не тільки спотворюють стиль автора, але й деколи призводять до фактичних та смислових помилок. Таке трактування оригіналу, внесення в переклад яких би то не було невиправданих оригіналом поправок і доповнень не повинно допускатися.
Однак, відмінності між мовами в області граматичної будови і словарного складу, а також фразеології та стилю нерідко викликають необхідність додавання слів, а деколи і цілих виразів, яких немає в оригіналі. Ці додавання у перекладі можуть бути виправдані:
застосуванням описового перекладу;
у випадку логічного розриву в думці в тексті оригіналу;
міркуваннями стилістичного порядку;
прийомом компенсації втрат.
Усі перераховані вище прийоми є засобами досягнення єдиної цілі - адекватності перекладу.
Джерело
Читати далі »
Коли йдеться про пропуск слів у перекладі, то мається на увазі пропуск тільки повнозначних слів, а не допоміжних чи службових. Так, не можна вважать пропуском той факт, що ми не перекладаємо допоміжні та напівдопоміжні дієслова. Вони хоч і не перекладаються окремо, але знаходять те або інше вираження при перекладі в обраній формі слова.
Наприклад:
I have read your book. Я прочитав вашу книжку.
Повнозначні слова пропускаються при перекладі у тих випадках, коли в англійському тексті вони необхідні як елемент структури для зв'язку окремих частин, а в українському тексті вони є зайвими:
He received and answer to say/saying that his friend was coming to see him.
Він отримав відповідь, що його товариш збирається відвідати його.
Six o'clock saw the President of the board enter his study.
Рівно о шостій голова правління увійшов до свого кабінету.
У більшості випадків можливість (а деколи і необхідність) пропуску слова або навіть деколи і декількох слів залежить від умов контексту, які важко піддаються узагальненню. Деколи в перекладі є можливим пропустити цілу смислову групу, наприклад:
In summer he usually wore a flannel suite that always creased in the wrong places and never in the right ones.
Влітку він звичайно ходив у фланелевому костюмі зі складками завжди не там, де треба.
Разом з тим, ні один значущий елемент речення не може бути пропущений, якщо це шкодить точності передачі змісту або стилю оригіналу. Ніякі довільні скороченн, які викликаються звичайно складністю розв'язання тієї чи іншої перекладацької задачі, при перекладі не допускаються.
Так само не допускаються і довільні додавання до тексту. Такі додавання не тільки спотворюють стиль автора, але й деколи призводять до фактичних та смислових помилок. Таке трактування оригіналу, внесення в переклад яких би то не було невиправданих оригіналом поправок і доповнень не повинно допускатися.
Однак, відмінності між мовами в області граматичної будови і словарного складу, а також фразеології та стилю нерідко викликають необхідність додавання слів, а деколи і цілих виразів, яких немає в оригіналі. Ці додавання у перекладі можуть бути виправдані:
застосуванням описового перекладу;
у випадку логічного розриву в думці в тексті оригіналу;
міркуваннями стилістичного порядку;
прийомом компенсації втрат.
Усі перераховані вище прийоми є засобами досягнення єдиної цілі - адекватності перекладу.
Джерело
Читати далі »
Типи відповідників при перекладі
Основне завдання перекладача - створення адекватного перекладу, який відтворює як зміст, так і форму оригіналу засобами іншої мови. Основними сходинками, які ведуть до цієї мети, є три типи закономірних відповідників - еквіваленти, аналоги і описовий переклад.
Еквівалент - це постійний рівнозначний відповідник певному слову або словосполученню в іншій мові, який в абсолютній більшості випадків не залежить від контексту.
У різних мовах еквівалентними є, в основному, спеціальні терміни, власні імена, географічні назви, а також позначення історичних, етнографічних та інших реалій, які мають єдиний закріплений традицією переклад в інших мовах. Але не тільки терміни мають постійні відповідники-еквіваленти. Так, apple завжди перекладається яблуко, tiger - тигр, fish - риба. Однак, ці еквіваленти є незмінюваними тільки у прямому значенні і рідше - у переносних. Так, bad egg - (перен.) підозріла особа, небезпечний тип; queer fish - (перен.) дивак, дивна людина, тобто одного постійного еквіваленту тут немає. У випадку ж the apple of the eye - зіниця ока це є еквівалент, оскільки тут ми маємо справу з анатомічним терміном.
Аналіз двомовних словників показує, що тільки окремі конкретні значення слова можуть мати свій еквівалент в іншій мові. Так, наприклад, слово opposition перекладається еквівалентом опозиція тільки як політичний термін (у парламентському і партійному житті), але в широкому, нетермінологічному значенні це слово може мати в залежності від контексту різні відповідники (опір, протидія, заперечення, протести і т. ін.) Отже, кожне із часткових конкретних значень слова може мати свій відповідник.
Еквіваленти словосполучень зустрічаються частіше, ніж еквіваленти слова. Словосполучення the House of Commons завжди перекладається Палата громад, common fraction - простий дріб, common law - звичаєве право, тоді як слово common не перекладається еквівалентом:
common adj 1) загальний, спільний; 2) громадський общинний; публічний; 3) поширений, загальновідомий; загальноприйнятий; 4) звичайний; простий, елементарний; 5) мат. простий; 6) грубий, вульгарний, банальний; 7) грам. загальний
(Англо-український словник. Склав М.І.Балла. 1996)
Еквівалентами переважно перекладаються стійкі та фразеологічні сполучення. Уже те, що вони часто зустрічаються в мові, спонукає перекладачів шукати для кожного з них постійні відповідники в українській мові. Можливо, такі еквіваленти як люди доброї волі, переговори на найвищому рівні, переговори на близькій відстані не є найкращими, але для перекладача не залишається нічого іншого, як підкоритися тому, що стало загальноприйнятим у мові. Звичайно, мовна норма складається не відразу, і не раз траплялося так, що початковий переклад замінювався іншим. Так, в кінці 1946 року в радянських газетах з'явився термін злочинці війни (від французького criminels de guerre). Але дуже скоро він замінився іншим словосполученням - воєнні злочинці.
Другим типом відповідника є переклад з допомогою аналога - одного із декількох можливих синонімів. У будь-якому двомовному словнику іноземному слову звичайно відповідає декілька українських синонімів. Вибір слова з ряду синонімів при перекладі визначається контекстом. Таким чином, якщо еквівалент завжди один, то аналогів обов'язково повинно бути декілька.
Оскільки синоніми можуть бути не тільки смисловими, але й стилістичними, то вибір аналога при перекладі звичайно залежить не тільки від смислового значення слова, але й від його стилістичного забарвлення. Так, дієслово to cook в Англо-українському словнику М.І.Балла перекладається аналогами куховарити, готувати (страву); варити, смажити, пекти, серед яких перших два є стилістичними синонімами, а останніх три - смисловими.
Переклад при допомозі аналога - вищий ступінь з точки зору перекладацької майстерності і методики перекладу. Еквівалент завжди один, і якщо він відомий перекладачу, то зробити переклад неважко. При перекладі аналогом потрібно вміти вибрати з декількох синонімів один, найбільш придатний у всіх відношеннях, причому не завжди його можна знайти у словнику. Про способи вибору слова із синонімічного ряду буде йтися далі. Якщо ж у двомовному словнику немає потрібного значення слова, необхідно звернутися до тлумачного або синонімічного іншомовного словника. Знання іншомовного синоніма-аналога також може наштовхнути перекладача на правильне вирішення завдання.
Слова-еквіваленти складають особливу категорію у двомовних (перекладних) словниках. В Англо-російському словнику проф.В.К.Мюллера слова, які мають один-єдиний, тобто еквівалентний переклад, складають приблизно 10% всіх слів словника. І часто буває так, що деякі слова, зафіксовані у словнику як такі, що мають еквіваленти, на практиці виявляться несправжніми еквівалентами. Так дієслово to abbreviate у словнику перекладається еквівалентом скорочувати. Насправді ж воно може вживатися в значенні урізувати або стискати. Цей приклад свідчить про неповноту варіантів перекладу, які подаються в словниках.
Слова багатозначні, які розпадаються на ряд значень, можуть в залежності від своєї смислової структури мати в українській мові для окремих значень еквівалент, тоді як інші значення цього слова можуть бути представлені аналогами.
Таке ж явище спостерігається і серед слів-омонімів. Один з омонімів може мати в українській мові еквівалент, в той час як інші представлені аналогами. так, іменник stock має такі значення, які в українській мові передаються еквівалентами: 1) запас; 2) сировина. Омоніми цього слова перекладаються такими еквівалентами: 1) ложе (рушниці); 2) міцний бульйон; 3) бот. левкой; 4) іст. широка краватка, шарф; 5) pl мор. стапель; 6) pl іст. колодки. Поряд з цим, наступні значення іменника stock представлені в українській мові аналогами: 1) опора, підпора; 2) рід, сім'я; 3) порода, плем'я; 4) облігації, цінні папери, фонди.
Серед абстрактних імен ми знаходимо багато таких слів, які у свідомості англійця є єдиними поняттями, в той час як у перекладному словнику вони фіксуються як багатозначні завдяки диференціації цього єдиного поняття в українській мові. Самостійні значення слова розділяються в словниках арабськими цифрами, а значення, отримані в результаті диференціації поняття, розділяються комою або крапкою з комою:
Suggest v 1) пропонувати, радити; 2) вселяти (думку); навівати; викликати (асоціацію); підказувати (щось); натякати (про щось); наводити (на думку); говорити, свідчити (про щось); означати; 3) висувати як можливу обставину (як можливе припущення)
Крім еквівалентів та аналогів в двомовних словниках застосовується ще один спосіб розкриття значення іншомовного слова - пояснювальний або описовий переклад. Як видно з назви, при цьому виді перекладу замість самого слова вживається його пояснення. Такий прийом перекладу або, точніше, інтерпретації слова звичайно застосовується в тих випадках, коли у словниковому складі мови, на яку робиться переклад. немає ні еквівалента, ні аналогів, які відповідають значенню слова чи словосполучення оригіналу. Найчастіше описово перекладаються слова, котрі позначають поняття або явища, які відсутні в нашому житті, а тому вони не мають в українській мові спеціальних слів для їх позначення. Наприклад, high tea - вечірній чай із закускою після раннього обіду; affirmative action - дії, спрямовані проти дискримінації по відношенню до певних груп населення.
З наведених прикладах видно, що описовий переклад не передає стилістичних особливостей слова і знімає його експресивне забарвлення.
Крім еквівалентів, аналогів і описового перекладу у розпорядженні перекладача є ще один метод перекладу, який є найвищим ступенем перекладацької майстерності при виборі відповідників і в той же час не піддається уніфікації і не фіксується у словниках. Це є контекстуальна заміна.
Джерело
Читати далі »
Еквівалент - це постійний рівнозначний відповідник певному слову або словосполученню в іншій мові, який в абсолютній більшості випадків не залежить від контексту.
У різних мовах еквівалентними є, в основному, спеціальні терміни, власні імена, географічні назви, а також позначення історичних, етнографічних та інших реалій, які мають єдиний закріплений традицією переклад в інших мовах. Але не тільки терміни мають постійні відповідники-еквіваленти. Так, apple завжди перекладається яблуко, tiger - тигр, fish - риба. Однак, ці еквіваленти є незмінюваними тільки у прямому значенні і рідше - у переносних. Так, bad egg - (перен.) підозріла особа, небезпечний тип; queer fish - (перен.) дивак, дивна людина, тобто одного постійного еквіваленту тут немає. У випадку ж the apple of the eye - зіниця ока це є еквівалент, оскільки тут ми маємо справу з анатомічним терміном.
Аналіз двомовних словників показує, що тільки окремі конкретні значення слова можуть мати свій еквівалент в іншій мові. Так, наприклад, слово opposition перекладається еквівалентом опозиція тільки як політичний термін (у парламентському і партійному житті), але в широкому, нетермінологічному значенні це слово може мати в залежності від контексту різні відповідники (опір, протидія, заперечення, протести і т. ін.) Отже, кожне із часткових конкретних значень слова може мати свій відповідник.
Еквіваленти словосполучень зустрічаються частіше, ніж еквіваленти слова. Словосполучення the House of Commons завжди перекладається Палата громад, common fraction - простий дріб, common law - звичаєве право, тоді як слово common не перекладається еквівалентом:
common adj 1) загальний, спільний; 2) громадський общинний; публічний; 3) поширений, загальновідомий; загальноприйнятий; 4) звичайний; простий, елементарний; 5) мат. простий; 6) грубий, вульгарний, банальний; 7) грам. загальний
(Англо-український словник. Склав М.І.Балла. 1996)
Еквівалентами переважно перекладаються стійкі та фразеологічні сполучення. Уже те, що вони часто зустрічаються в мові, спонукає перекладачів шукати для кожного з них постійні відповідники в українській мові. Можливо, такі еквіваленти як люди доброї волі, переговори на найвищому рівні, переговори на близькій відстані не є найкращими, але для перекладача не залишається нічого іншого, як підкоритися тому, що стало загальноприйнятим у мові. Звичайно, мовна норма складається не відразу, і не раз траплялося так, що початковий переклад замінювався іншим. Так, в кінці 1946 року в радянських газетах з'явився термін злочинці війни (від французького criminels de guerre). Але дуже скоро він замінився іншим словосполученням - воєнні злочинці.
Другим типом відповідника є переклад з допомогою аналога - одного із декількох можливих синонімів. У будь-якому двомовному словнику іноземному слову звичайно відповідає декілька українських синонімів. Вибір слова з ряду синонімів при перекладі визначається контекстом. Таким чином, якщо еквівалент завжди один, то аналогів обов'язково повинно бути декілька.
Оскільки синоніми можуть бути не тільки смисловими, але й стилістичними, то вибір аналога при перекладі звичайно залежить не тільки від смислового значення слова, але й від його стилістичного забарвлення. Так, дієслово to cook в Англо-українському словнику М.І.Балла перекладається аналогами куховарити, готувати (страву); варити, смажити, пекти, серед яких перших два є стилістичними синонімами, а останніх три - смисловими.
Переклад при допомозі аналога - вищий ступінь з точки зору перекладацької майстерності і методики перекладу. Еквівалент завжди один, і якщо він відомий перекладачу, то зробити переклад неважко. При перекладі аналогом потрібно вміти вибрати з декількох синонімів один, найбільш придатний у всіх відношеннях, причому не завжди його можна знайти у словнику. Про способи вибору слова із синонімічного ряду буде йтися далі. Якщо ж у двомовному словнику немає потрібного значення слова, необхідно звернутися до тлумачного або синонімічного іншомовного словника. Знання іншомовного синоніма-аналога також може наштовхнути перекладача на правильне вирішення завдання.
Слова-еквіваленти складають особливу категорію у двомовних (перекладних) словниках. В Англо-російському словнику проф.В.К.Мюллера слова, які мають один-єдиний, тобто еквівалентний переклад, складають приблизно 10% всіх слів словника. І часто буває так, що деякі слова, зафіксовані у словнику як такі, що мають еквіваленти, на практиці виявляться несправжніми еквівалентами. Так дієслово to abbreviate у словнику перекладається еквівалентом скорочувати. Насправді ж воно може вживатися в значенні урізувати або стискати. Цей приклад свідчить про неповноту варіантів перекладу, які подаються в словниках.
Слова багатозначні, які розпадаються на ряд значень, можуть в залежності від своєї смислової структури мати в українській мові для окремих значень еквівалент, тоді як інші значення цього слова можуть бути представлені аналогами.
Таке ж явище спостерігається і серед слів-омонімів. Один з омонімів може мати в українській мові еквівалент, в той час як інші представлені аналогами. так, іменник stock має такі значення, які в українській мові передаються еквівалентами: 1) запас; 2) сировина. Омоніми цього слова перекладаються такими еквівалентами: 1) ложе (рушниці); 2) міцний бульйон; 3) бот. левкой; 4) іст. широка краватка, шарф; 5) pl мор. стапель; 6) pl іст. колодки. Поряд з цим, наступні значення іменника stock представлені в українській мові аналогами: 1) опора, підпора; 2) рід, сім'я; 3) порода, плем'я; 4) облігації, цінні папери, фонди.
Серед абстрактних імен ми знаходимо багато таких слів, які у свідомості англійця є єдиними поняттями, в той час як у перекладному словнику вони фіксуються як багатозначні завдяки диференціації цього єдиного поняття в українській мові. Самостійні значення слова розділяються в словниках арабськими цифрами, а значення, отримані в результаті диференціації поняття, розділяються комою або крапкою з комою:
Suggest v 1) пропонувати, радити; 2) вселяти (думку); навівати; викликати (асоціацію); підказувати (щось); натякати (про щось); наводити (на думку); говорити, свідчити (про щось); означати; 3) висувати як можливу обставину (як можливе припущення)
Крім еквівалентів та аналогів в двомовних словниках застосовується ще один спосіб розкриття значення іншомовного слова - пояснювальний або описовий переклад. Як видно з назви, при цьому виді перекладу замість самого слова вживається його пояснення. Такий прийом перекладу або, точніше, інтерпретації слова звичайно застосовується в тих випадках, коли у словниковому складі мови, на яку робиться переклад. немає ні еквівалента, ні аналогів, які відповідають значенню слова чи словосполучення оригіналу. Найчастіше описово перекладаються слова, котрі позначають поняття або явища, які відсутні в нашому житті, а тому вони не мають в українській мові спеціальних слів для їх позначення. Наприклад, high tea - вечірній чай із закускою після раннього обіду; affirmative action - дії, спрямовані проти дискримінації по відношенню до певних груп населення.
З наведених прикладах видно, що описовий переклад не передає стилістичних особливостей слова і знімає його експресивне забарвлення.
Крім еквівалентів, аналогів і описового перекладу у розпорядженні перекладача є ще один метод перекладу, який є найвищим ступенем перекладацької майстерності при виборі відповідників і в той же час не піддається уніфікації і не фіксується у словниках. Це є контекстуальна заміна.
Джерело
Читати далі »
Дослівний і буквальний переклад
У залежності від ступені володіння перекладачем іноземною мовою процес перекладу може відбуватися по-різному. Перекладач-професіонал розуміє іноземний текст і без перекладу; тому переклад для нього тісно пов'язаний із підбором засобів вираження. У процесі навчального перекладу розуміння іншомовного тексту часто не тільки не може передувати перекладу, але й досягається через переклад або з його допомогою . Перекладачу-початківцю нерідко самому потрібен переклад для повного розуміння оригіналу. Тому для нього процес перекладу складається, принаймні, з трьох етапів: 1) аналіз тексту, що перекладається; 2) чорновий (часто дослівний) переклад; 3) адекватний літературний переклад.
Під дослівним перекладом розуміють відтворення конструкції оригіналу без будь-яких змін і без суттєвої зміни порядку слів у реченні. Під буквальним перекладом слід розуміти переклад по зовнішній (графічній або фонетичній) подібності між іноземним та українським словом або словосполученням, без врахування смислових відмінностей між ними. звідси зрозуміло, що дослівний переклад за певних умов є цілком закономірним явищем, а буквальний не допускається ніколи.
Дослівний переклад, свого роду "фотографія" оригіналу, можу служити початковим етапом для розшифровки складних місць оригіналу. Однак, якщо в тексті є синтаксичні конструкції, яких немає в українській мові, то дослівний переклад тільки ускладнить розуміння значення оригіналу.
Буквалізм є основною перешкодою в роботі перекладачів-початківців, свого роду їх "дитячою хворобою". Слід розрізняти буквалізм етимологічний, тобто зв'язаний із походженням слова, та буквалізм семантичний, тобто зв'язаний із його значенням.
Етимологічний буквалізм полягає у використанні при перекладі зовнішньо схожого слова чи словосполучення, котре не відповідає за своїм значенням слову або словосполученню оригіналу.
Під семантичним буквалізмом розуміють використання при перекладі загального, як правило, найвідомішого значення слова або словосполучення замість конкретного.
Під семантичним буквалізмом розуміють використання при перекладі загального, як правило, найвідомішого значення слова або словосполучення замість конкретного.
Буквальний переклад фразеологічних одиниць призводить в кращому разі до порушення норм української мови, а нерідко і до смислових помилок. Тут слід зупинитися на понятті калька, яке часто плутають з буквалізмом. Калька ж особливою формою запозичення шляхом дослівного перекладу. Це є слова або словосполучення, які створені із мовного матеріалу мови перекладу під впливом морфологічної структури іноземного слова чи словосполучення. Калька може бути повною, коли відтворюються всі елементи оригіналу у відповідній формі, або частковою, коли спостерігаються деякі розходження у формі.
Калькування (як повне, так і неповне) часто зустрічається при перекладі термінів та термінологічних виразів, а також фразеологічних зворотів, у т.ч. приказок і прислів'їв.
Однак словотворення при калькуванні не може бути необмеженим. у цьому випадку свого роду корективом є суспільна практика: вона або сприймає кальку, або відкидає її. Прийнята калька фіксується в мові, входить в її склад у якості слова або словосполучення. Але часто зустрічаються кальки, які існують дуже короткий час і потім зникають. Прикладом такої кальки може бути переклад англійського слова camelry (a force of men mounted on camels - New Webster's Dictionary, 1993). Це слово перекладалося один час "верлюдерія" (по зразку "кавалерія"), але це слово не увійшло в словник і залишилося лиш мовним жартом (зараз його перекладають "отряд на верблюдах, войска на верблюдах" - Большой англо-руский словарь, 1979).
Калькування - один із шляхів збагачення словника мови, оскільки вона не є порушенням мовних норм, як буквалізм.
Джерело
Читати далі »
Адекватність і точність перекладу
Переклад - це відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі. Шлях до досягнення такої єдності не лежить через встановлення формальних відповідників. Співставлення засобів різних мов, навіть найбільш віддалених, можливе лише шляхом співставлення функцій, які виконують різні мовні засоби. Звідси точність перекладу полягає у функціональній а не формальній відповідності оригіналу.
Це положення вимагає пояснення на конкретному прикладі. У кожній мові існують свої граматичні, лексичні та стилістичні норми, дійсні тільки для даної мови. При переході до вираження думки на іншій мові необхідно знайти такі засоби і, в першу чергу, такі граматичні форми, які б так само відповідали змісту, так само зливалися б з ним, як зливається із своїм змістом форма оригіналу.
Перекладемо фразу, типову для англомовних метеорологічних зведень:
Mist covered a calm sea in the Straits of Dover yesterday.
Недосвідчений перекладач скоріше всього збереже і синтаксичну конструкцію, і порядок слів оригіналу:
*Туман покривав спокійне море в протоці Па-де-Кале.
Однак такий переклад навряд чи буде сприйматися читачем як метеозведення.
Структура цього англійського речення різко відрізняється від прийнятого в таких випадках оформлення думки в українській мові. Необхідно знайти в українській мові таку форму, яка б відповідала змісту, складала з ним повну єдність. Для українського метеорологічного зведення набагато звичнішим є використання у цьому випадку двох самостійних речень:
Вчора над протокою Па-де-Кале стояв туман. Море було спокійним.
Хоча на перший погляд такий переклад може здатися "вільним", однак не тільки за змістом, але й за стилем він повністю відповідає оригіналу. Саме в такому перекладі відтворюється єдність змісту та форми. такий переклад ми називаємо адекватним.
Очевидно, що з вищесказаного не можна зробити висновок, що адекватність і точність перекладу - одне і те ж. Адекватність - це більш широке поняття, ніж точність. В поняття адекватність входить передача стилістичних і експресивних відтінків оригіналу. Крім того, навіть при відсутності формальної точності передачі окремих слів та словосполучень переклад в цілому може бути адекватним. А нерідко буває і так, що переклад є адекватним саме завдяки порушенню цієї елементарної і поверхової точності. Коли окремі, дрібні, деколи неперекладні елементи тексту передаються у повній відповідності з ідейно-художнім задумом автора, переклад досягає високого ступеня адекватності.
Джерело
Читати далі »
Це положення вимагає пояснення на конкретному прикладі. У кожній мові існують свої граматичні, лексичні та стилістичні норми, дійсні тільки для даної мови. При переході до вираження думки на іншій мові необхідно знайти такі засоби і, в першу чергу, такі граматичні форми, які б так само відповідали змісту, так само зливалися б з ним, як зливається із своїм змістом форма оригіналу.
Перекладемо фразу, типову для англомовних метеорологічних зведень:
Mist covered a calm sea in the Straits of Dover yesterday.
Недосвідчений перекладач скоріше всього збереже і синтаксичну конструкцію, і порядок слів оригіналу:
*Туман покривав спокійне море в протоці Па-де-Кале.
Однак такий переклад навряд чи буде сприйматися читачем як метеозведення.
Структура цього англійського речення різко відрізняється від прийнятого в таких випадках оформлення думки в українській мові. Необхідно знайти в українській мові таку форму, яка б відповідала змісту, складала з ним повну єдність. Для українського метеорологічного зведення набагато звичнішим є використання у цьому випадку двох самостійних речень:
Вчора над протокою Па-де-Кале стояв туман. Море було спокійним.
Хоча на перший погляд такий переклад може здатися "вільним", однак не тільки за змістом, але й за стилем він повністю відповідає оригіналу. Саме в такому перекладі відтворюється єдність змісту та форми. такий переклад ми називаємо адекватним.
Очевидно, що з вищесказаного не можна зробити висновок, що адекватність і точність перекладу - одне і те ж. Адекватність - це більш широке поняття, ніж точність. В поняття адекватність входить передача стилістичних і експресивних відтінків оригіналу. Крім того, навіть при відсутності формальної точності передачі окремих слів та словосполучень переклад в цілому може бути адекватним. А нерідко буває і так, що переклад є адекватним саме завдяки порушенню цієї елементарної і поверхової точності. Коли окремі, дрібні, деколи неперекладні елементи тексту передаються у повній відповідності з ідейно-художнім задумом автора, переклад досягає високого ступеня адекватності.
Джерело
Читати далі »
Наукові теорії перекладу.Види перекладу
Загальна теорія перекладу займається перекладацькими універсаліями. Наука про переклад вважає універсаліями явища і категорії, які характерні для всіх видів перекладу - сюди відносяться інваріант перекладу, відповідники, одиниця перекладу, буквалізми, способи перекладу, інформаційний запас, компоненти акту комунікації. Все це обов’язково виділяється в будь-якому виді комунікації з використанням двох. Перекладацькі універсалії доповнюються явищами, типовими для деяких процесів перекладу (наприклад, передачу стилю автора в художньому перекладі, прецизійні слова в усному перекладі), вони стають визначальними при виділенні теорій в науці про переклад.
Загальна теорія перекладу основується на даних, які отримані при спостереженні об’єкту в різних його проявах. Ці прояви можуть бути випадковими, нетиповими, і тоді вони не враховуються. Ці прояви можуть повторюватися, бути типовими, і тоді теорія вважає їх закономірними загалом або для того чи іншого виду перекладу зокрема. Довший час не викликала сумніву аксіома: міжмовні перетворення можуть здійснюватися лише людиною. Науково-технічний прогрес у ХХ столітті вніс в це положення суттєве уточнення: міжмовні перетворення може здійснювати як людина, так і машина. Так з’явилася перша основа для класифікації перекладу: механізми міжмовних перетворень. На цій основі було започатковано теорію машинного перекладу.
Теорія машинного перекладу пройшла бурхливий період розвитку. За свій короткий вік вона зробила в загальну теорію перекладу не менший вклад, ніж існуючі теорії перекладу, здійснюваного людиною. Не можна, звичайно, забувати, що машинний переклад ввібрав у себе всі досягнення «домашинного» перекладу. Вирішальне значення в успіхах теорії машинного перекладу мало те, що його автори змушені були моделювати діяльність перекладача і забезпечити функціонування механізмів перекладу. Саме в машинному перекладі була виявлена необхідність окремо розглядати аналіз вихідного тесту і синтез тексту перекладу. На жаль, на відміну від перекладу, здійснюваного людиною, машинний переклад практичними результатами похвалитися не може. Але, можливо, це тільки наслідок недостатніх технічних можливостей, і отримання високоякісного машинного перекладу – це питання часу.
Теорія машинного перекладу поки що існує як дещо єдине ціле. Це пов’язано із стабільністю умов процесу машинного перекладу і невисокою компетентністю машин. Інша справа людина. Їй не тільки доводиться працювати в різних умовах, їй доводиться в залежності від ситуації перекладати письмово або усно, сприймати оригінал очима або на слух. Важко не помітити різницю, що існує між письмовим перекладом, не обмеженим по часу, що дозволяє користуватися словниками і різноманітними довідниками, і усним перекладом, який виконується в екстремальних умовах функціонування розумових механізмів перекладача. Різниця, яка існує між письмовим і усним перекладом, пов’язана з умовами функціонування розумових механізмів, котрі, таким чином, є основою для класифікації перекладу, що здійснюється людиною.
Теорія усного перекладу охоплює загальні для всіх видів усного перекладу питання. Специфічні проблеми послідовного, синхронного перекладу або перекладу з листа, які розглядаються у відповідних теоріях, незмінно зводяться до функціонування розумових механізмів, знакового способу перекладу та до інших питань, які не виходять за рамки теорії усного перекладу. Перед усним перекладом, як і (поки що) перед машинним, не стоїть проблема жанрового характеру тексту, проблема передачі стилістичних тонкощів оригіналу. Перекладати художні твори усно немає сенсу: навіть досвідчені перекладачі не здатні зберегти інваріант, а тому переклад перестає бути перекладом. В усному перекладі на перше місце висувається проблема функціонування навичок та умінь і допоміжних засобів перекладу (система записів, технічне обладнання). Подальший поділ теорії усного перекладу пов’язаний саме з умовами роботи перекладача.
Дещо інакше виглядає справа з письмовим перекладом. Функціонування розумових механізмів перекладача відбувається у відносно спокійних умовах. У письмовому перекладі на перше місце висувається теоретичний аспект роботи перекладача, вміння правильно оцінювати і вибирати мовні засоби, зберігати стиль оригіналу. Так, письмовий переклад художньої літератури дуже відрізняється від перекладу інших текстів. Мова художніх творів характеризується образними засобами, ритмікою мови, індивідуальним стилем автора. Передача образних засобів мови, стилістичних особливостей письменника більше залежить від літературного таланту перекладача, від його відчуття мови, ніж від вироблених у нього автоматичних навичок.
Інакше повинен працювати перекладач наукового матеріалу. В наукових текстах міститься багато термінів, фактів, в яких можна розібратися тільки маючи відповідну підготовку. Успіх роботи перекладача в науковій сфері визначається більше його знаннями, вмінням оперувати термінологією, аніж перекладацькими навичками. Все це свідчить про те, що письмовий переклад отримує свою специфіку лише в зв’язку з особливостями вихідних текстів, з особливостями використаних в них мовних засобів.
Мовні засоби визначають жанровий характер текстів, який і є основою для класифікації письмового перекладу і визначає правомірність виділення теорії художнього перекладу і теорії спеціального перекладу.
Теорія художнього перекладу – «найдревніша» з теорій перекладу. Навіть сьогодні багато авторів свої теоретичні положення про переклад розробляють у сфері художньої літератури, тобто в поняттях і термінах літературознавства. Ця обставина є цілком закономірною і її наслідком є широке використання методів порівняльного стилістичного аналізу оригіналу твору і його перекладу. Праці в області теорії перекладу художньої літератури не тільки зробили свій вклад в загальну теорію перекладу, але й започаткували розробку загальнотеоретичних проблем перекладу.
Таким чином, науці про переклад необхідно мати загальну теорію перекладу, яка охоплює все те, що є типовим для будь-якого виду комунікації з використанням двох мов. Науці про переклад важливо мати теорії перекладу, побудовані на специфіці машинного, усного, художнього і спеціального перекладу. Послідовний поділ перекладу, що враховує найсуттєвіші відмінності в самому процесі перекладу, можна представити у вигляді такої схеми:
Процес перекладу завжди зв’язаний з двома конкретними мовами. Висновки, отримані в результаті співставлення двох мов з позиції завдань і цілей науки про переклад, мають значення головним чином для часткової теорії перекладу. Співставлення двох мов у перекладі не взагалі, а в конкретному виді перекладу, тобто в машинному, усному, письмовому, художньому чи спеціальному, і є основою часткової теорії машинного перекладу, часткової теорії письмового перекладу, часткової теорії художнього перекладу і т. ін.
Джерело
Читати далі »
Загальна теорія перекладу основується на даних, які отримані при спостереженні об’єкту в різних його проявах. Ці прояви можуть бути випадковими, нетиповими, і тоді вони не враховуються. Ці прояви можуть повторюватися, бути типовими, і тоді теорія вважає їх закономірними загалом або для того чи іншого виду перекладу зокрема. Довший час не викликала сумніву аксіома: міжмовні перетворення можуть здійснюватися лише людиною. Науково-технічний прогрес у ХХ столітті вніс в це положення суттєве уточнення: міжмовні перетворення може здійснювати як людина, так і машина. Так з’явилася перша основа для класифікації перекладу: механізми міжмовних перетворень. На цій основі було започатковано теорію машинного перекладу.
Теорія машинного перекладу пройшла бурхливий період розвитку. За свій короткий вік вона зробила в загальну теорію перекладу не менший вклад, ніж існуючі теорії перекладу, здійснюваного людиною. Не можна, звичайно, забувати, що машинний переклад ввібрав у себе всі досягнення «домашинного» перекладу. Вирішальне значення в успіхах теорії машинного перекладу мало те, що його автори змушені були моделювати діяльність перекладача і забезпечити функціонування механізмів перекладу. Саме в машинному перекладі була виявлена необхідність окремо розглядати аналіз вихідного тесту і синтез тексту перекладу. На жаль, на відміну від перекладу, здійснюваного людиною, машинний переклад практичними результатами похвалитися не може. Але, можливо, це тільки наслідок недостатніх технічних можливостей, і отримання високоякісного машинного перекладу – це питання часу.
Теорія машинного перекладу поки що існує як дещо єдине ціле. Це пов’язано із стабільністю умов процесу машинного перекладу і невисокою компетентністю машин. Інша справа людина. Їй не тільки доводиться працювати в різних умовах, їй доводиться в залежності від ситуації перекладати письмово або усно, сприймати оригінал очима або на слух. Важко не помітити різницю, що існує між письмовим перекладом, не обмеженим по часу, що дозволяє користуватися словниками і різноманітними довідниками, і усним перекладом, який виконується в екстремальних умовах функціонування розумових механізмів перекладача. Різниця, яка існує між письмовим і усним перекладом, пов’язана з умовами функціонування розумових механізмів, котрі, таким чином, є основою для класифікації перекладу, що здійснюється людиною.
Теорія усного перекладу охоплює загальні для всіх видів усного перекладу питання. Специфічні проблеми послідовного, синхронного перекладу або перекладу з листа, які розглядаються у відповідних теоріях, незмінно зводяться до функціонування розумових механізмів, знакового способу перекладу та до інших питань, які не виходять за рамки теорії усного перекладу. Перед усним перекладом, як і (поки що) перед машинним, не стоїть проблема жанрового характеру тексту, проблема передачі стилістичних тонкощів оригіналу. Перекладати художні твори усно немає сенсу: навіть досвідчені перекладачі не здатні зберегти інваріант, а тому переклад перестає бути перекладом. В усному перекладі на перше місце висувається проблема функціонування навичок та умінь і допоміжних засобів перекладу (система записів, технічне обладнання). Подальший поділ теорії усного перекладу пов’язаний саме з умовами роботи перекладача.
Дещо інакше виглядає справа з письмовим перекладом. Функціонування розумових механізмів перекладача відбувається у відносно спокійних умовах. У письмовому перекладі на перше місце висувається теоретичний аспект роботи перекладача, вміння правильно оцінювати і вибирати мовні засоби, зберігати стиль оригіналу. Так, письмовий переклад художньої літератури дуже відрізняється від перекладу інших текстів. Мова художніх творів характеризується образними засобами, ритмікою мови, індивідуальним стилем автора. Передача образних засобів мови, стилістичних особливостей письменника більше залежить від літературного таланту перекладача, від його відчуття мови, ніж від вироблених у нього автоматичних навичок.
Інакше повинен працювати перекладач наукового матеріалу. В наукових текстах міститься багато термінів, фактів, в яких можна розібратися тільки маючи відповідну підготовку. Успіх роботи перекладача в науковій сфері визначається більше його знаннями, вмінням оперувати термінологією, аніж перекладацькими навичками. Все це свідчить про те, що письмовий переклад отримує свою специфіку лише в зв’язку з особливостями вихідних текстів, з особливостями використаних в них мовних засобів.
Мовні засоби визначають жанровий характер текстів, який і є основою для класифікації письмового перекладу і визначає правомірність виділення теорії художнього перекладу і теорії спеціального перекладу.
Теорія художнього перекладу – «найдревніша» з теорій перекладу. Навіть сьогодні багато авторів свої теоретичні положення про переклад розробляють у сфері художньої літератури, тобто в поняттях і термінах літературознавства. Ця обставина є цілком закономірною і її наслідком є широке використання методів порівняльного стилістичного аналізу оригіналу твору і його перекладу. Праці в області теорії перекладу художньої літератури не тільки зробили свій вклад в загальну теорію перекладу, але й започаткували розробку загальнотеоретичних проблем перекладу.
Таким чином, науці про переклад необхідно мати загальну теорію перекладу, яка охоплює все те, що є типовим для будь-якого виду комунікації з використанням двох мов. Науці про переклад важливо мати теорії перекладу, побудовані на специфіці машинного, усного, художнього і спеціального перекладу. Послідовний поділ перекладу, що враховує найсуттєвіші відмінності в самому процесі перекладу, можна представити у вигляді такої схеми:
Процес перекладу завжди зв’язаний з двома конкретними мовами. Висновки, отримані в результаті співставлення двох мов з позиції завдань і цілей науки про переклад, мають значення головним чином для часткової теорії перекладу. Співставлення двох мов у перекладі не взагалі, а в конкретному виді перекладу, тобто в машинному, усному, письмовому, художньому чи спеціальному, і є основою часткової теорії машинного перекладу, часткової теорії письмового перекладу, часткової теорії художнього перекладу і т. ін.
Джерело
Читати далі »
Завдання теорії перекладу
Переклад – дуже давній вид людської діяльності, який можна вважати інструментом історії, бо як інакше могли б ми уявити такі добре відомі історичні факти, як утворення великих імперій, населених багаточисленними багатомовними народами, панування культури однієї нації, яка має більший соціальний престиж, розповсюдження релігійних та соціальних вчень тощо.
Найдавнішим прикладом серед відомих людству вважається переклад книг Біблії. Старий Заповіт спочатку був написаний давньоєврейською мовою (гібрім), яка з часом стала мертвою. У ІІ-І ст. до н.е. був зроблений переклад Біблії на арамейську мову, століттям пізніше – грецькою мовою, так званий Переклад Сімдесятьох або Септуагінта. За легендою, він був зроблений за 72 дні 72 старійшинами на о.Фарос під Олександрією. У IV ст. латинський переклад – так званий простонародний, або Вулгата (вульгата).
Тож уже в давні часи перекладацька діяльність була важливою складовою суспільного життя.
В останні десятиліття розвиток перекладацької діяльності дає підстави говорити про початок нового етапу в історії перекладу та становлення окремої наукової галузі з відповідними теоретичними та практичними надбаннями. Бурхливий розвиток науки, техніки, міжнародної діяльності викликає потребу в активному обміні інформацією та якісному перекладі її на зрозумілу мову.
Окреме місце займає переклад літературно-мистецького надбання людства, який уможливлює ознайомлення з національною культурою та літературою інших народів.
Усе це викликає досить велику потребу в перекладах та перекладачах. За короткий час у світі з’явилося багато секцій, агентств та бюро перекладів, відділів та інститутів інформації, методичних видань. Перекладацькою діяльністю займаються тисячі спеціалістів різного профілю, референтів, інформаторів, секретарів.
Виникли нові підвиди перекладу (синхронний переклад, переклад кінофільмів, телепередач, судовий переклад тощо). У грудні 1954 року відбувся установчий конгрес Міжнародної федерації перекладачів (ФІТ), котра об’єднала письмових перекладачів багатьох країн світу. Синхронні перекладачі також створили самостійну організацію – Міжнародну асоціацію синхронних перекладачів (АІІК).
До перекладача сучасність висуває великі вимоги. Він повинен вільно володіти двома мовами, бути високоосвіченим, володіти багатосторонніми знаннями. Перекладач повинен добре розбиратися в предметі перекладу. Якщо йдеться про перекладача суспільно-політичного тексту, то він повинен бути в курсі міжнародних подій, знати політичну систему, економіку, географію, адміністративний устрій тощо. Перекладач повинен вивчати культуру, історію, літературу інших народів і особливо народу тієї країни, з мови якого він перекладає. Він повинен знати побут і звичаї цього народу.
Розвиток і значення перекладацької діяльності привернуло увагу вчених. З давнім часів робилися спроби якось осмислити процес перекладу, виявити закономірні труднощі в його реалізації та їх причини, виробити принципи та рекомендації, які перекладачі могли б використовувати в роботі. Про переклад згадували у своїх роботах багато видатних майстрів слова: Цицерон, Роджер Бекон, Данте, Сервантес, Мартін Лютер, Гете, Пушкін. Серед українських діячів проблемами перекладу займалися Т.Шевченко, І.Франко, Л.Українка, П.Грабовський.
Уу середині ХХ століття явище перекладу стало об’єктом наукового дослідження. У цей період робляться перші спроби створити теоретичну модель перекладацького процесу, описати саме ті сторони цього процесу, котрі визначають його своєрідність, відрізняють його від інших видів мовленнєвої або літературної діяльності.
Під процесом перекладу звичайно розуміють міжмовні перетворення, трансформацію тексту на одній мові в текст іншою мовою. Такі перетворення обов’язково обмежені рамками двох конкретних мов. Виділення самостійного об’єкта і відповідно предмета науки про переклад не дозволяє вважати переклад розділом мовознавства. Це положення підтверджується і існуванням в перекладу своєї власної термінології (синхронний переклад, буквалізми, відповідники та ін.). Таким чином, існують три умови, які дозволяють розглядати науку про переклад як самостійну науку. В науки про переклад є свої об’єкт, предмет і термінологія.
Процес перекладу, що складає специфіку комунікації з використанням двох мов, має свої суттєві особливості. Перша особливість полягає в його різноманітності. Переклад може здійснюватися письмово і усно, із сприйняттям вихідного тексту через навушники і візуально, в спокійній обстановці кабінету і в напруженій обстановці переговорів. Перекладатися можуть художня проза і наукова стаття, вірші і листівки ворога, розмовні кліше в побутовій ситуації і діалектизми в мові обвинуваченого чи свідка на судовому засіданні. Переклад може здійснюватися з англійської мови на українську, з української на французьку, з італійської на японську і в будь-якій комбінації двох існуючих у світі мов.
Різноманітність процесу перекладу, невловимість деяких його сторін, що ускладнює дослідження, є причиною появи численних абстрактних моделей процесу перекладу, до створення різних теорій перекладу. Серед них теорія закономірних відповідників Я.І.Рецкера, трансформаційна теорію перекладу Ю.А.Найда, ситуативна теорія В.Г.Гака, семантико-семіотична модель Л.С.Бархударова, теорія рівнів еквівалентності В.Н.Комісарова. Всі ці теорії перекладу, які складають предмет науки про переклад, в основному правильно відображають різні сторони об’єкту, але вони не відображають об’єкта в цілому. Незважаючи на велику кількість моделей перекладу, навряд чи сьогодні будь-яка теорія перекладу може претендувати на домінуюче положення в науці. Однак, не викликає сумнівів той факт, що всі теорії, які правильно відображають ту чи іншу сторону об’єкта науки про переклад, роблять в неї свій внесок.
Предметом лінгвістичної теорії перекладу є порівняльне вивчення мовних засобів різних мов і їхнього використання в процесі перекладу. В основі порівняння різних мов лежить безпосередній і нерозривний зв'язок між мовою і мисленням. Перекладач може порівнювати слова і фрази різних мов, тому що може порівнювати думки та поняття, які ними виражаються.
Нерозривність зв'язку між мовою та мисленням забезпечує можливість спілкування, обміну думками між людьми, які розмовляють не тільки однією і тією ж мовою, але й різними мовами. Таке різномовне спілкування здійснюється при допомозі перекладу. Закони мислення, закони логіки для всіх народів Землі одинакові. Однак вираження думки в кожній мові підкоряється закономірностям, які специфічні для того чи іншого народу, оскільки кожна мова розвивається за своїми внутрішніми законами.
Джерело
Читати далі »
Найдавнішим прикладом серед відомих людству вважається переклад книг Біблії. Старий Заповіт спочатку був написаний давньоєврейською мовою (гібрім), яка з часом стала мертвою. У ІІ-І ст. до н.е. був зроблений переклад Біблії на арамейську мову, століттям пізніше – грецькою мовою, так званий Переклад Сімдесятьох або Септуагінта. За легендою, він був зроблений за 72 дні 72 старійшинами на о.Фарос під Олександрією. У IV ст. латинський переклад – так званий простонародний, або Вулгата (вульгата).
Тож уже в давні часи перекладацька діяльність була важливою складовою суспільного життя.
В останні десятиліття розвиток перекладацької діяльності дає підстави говорити про початок нового етапу в історії перекладу та становлення окремої наукової галузі з відповідними теоретичними та практичними надбаннями. Бурхливий розвиток науки, техніки, міжнародної діяльності викликає потребу в активному обміні інформацією та якісному перекладі її на зрозумілу мову.
Окреме місце займає переклад літературно-мистецького надбання людства, який уможливлює ознайомлення з національною культурою та літературою інших народів.
Усе це викликає досить велику потребу в перекладах та перекладачах. За короткий час у світі з’явилося багато секцій, агентств та бюро перекладів, відділів та інститутів інформації, методичних видань. Перекладацькою діяльністю займаються тисячі спеціалістів різного профілю, референтів, інформаторів, секретарів.
Виникли нові підвиди перекладу (синхронний переклад, переклад кінофільмів, телепередач, судовий переклад тощо). У грудні 1954 року відбувся установчий конгрес Міжнародної федерації перекладачів (ФІТ), котра об’єднала письмових перекладачів багатьох країн світу. Синхронні перекладачі також створили самостійну організацію – Міжнародну асоціацію синхронних перекладачів (АІІК).
До перекладача сучасність висуває великі вимоги. Він повинен вільно володіти двома мовами, бути високоосвіченим, володіти багатосторонніми знаннями. Перекладач повинен добре розбиратися в предметі перекладу. Якщо йдеться про перекладача суспільно-політичного тексту, то він повинен бути в курсі міжнародних подій, знати політичну систему, економіку, географію, адміністративний устрій тощо. Перекладач повинен вивчати культуру, історію, літературу інших народів і особливо народу тієї країни, з мови якого він перекладає. Він повинен знати побут і звичаї цього народу.
Розвиток і значення перекладацької діяльності привернуло увагу вчених. З давнім часів робилися спроби якось осмислити процес перекладу, виявити закономірні труднощі в його реалізації та їх причини, виробити принципи та рекомендації, які перекладачі могли б використовувати в роботі. Про переклад згадували у своїх роботах багато видатних майстрів слова: Цицерон, Роджер Бекон, Данте, Сервантес, Мартін Лютер, Гете, Пушкін. Серед українських діячів проблемами перекладу займалися Т.Шевченко, І.Франко, Л.Українка, П.Грабовський.
Уу середині ХХ століття явище перекладу стало об’єктом наукового дослідження. У цей період робляться перші спроби створити теоретичну модель перекладацького процесу, описати саме ті сторони цього процесу, котрі визначають його своєрідність, відрізняють його від інших видів мовленнєвої або літературної діяльності.
Під процесом перекладу звичайно розуміють міжмовні перетворення, трансформацію тексту на одній мові в текст іншою мовою. Такі перетворення обов’язково обмежені рамками двох конкретних мов. Виділення самостійного об’єкта і відповідно предмета науки про переклад не дозволяє вважати переклад розділом мовознавства. Це положення підтверджується і існуванням в перекладу своєї власної термінології (синхронний переклад, буквалізми, відповідники та ін.). Таким чином, існують три умови, які дозволяють розглядати науку про переклад як самостійну науку. В науки про переклад є свої об’єкт, предмет і термінологія.
Процес перекладу, що складає специфіку комунікації з використанням двох мов, має свої суттєві особливості. Перша особливість полягає в його різноманітності. Переклад може здійснюватися письмово і усно, із сприйняттям вихідного тексту через навушники і візуально, в спокійній обстановці кабінету і в напруженій обстановці переговорів. Перекладатися можуть художня проза і наукова стаття, вірші і листівки ворога, розмовні кліше в побутовій ситуації і діалектизми в мові обвинуваченого чи свідка на судовому засіданні. Переклад може здійснюватися з англійської мови на українську, з української на французьку, з італійської на японську і в будь-якій комбінації двох існуючих у світі мов.
Різноманітність процесу перекладу, невловимість деяких його сторін, що ускладнює дослідження, є причиною появи численних абстрактних моделей процесу перекладу, до створення різних теорій перекладу. Серед них теорія закономірних відповідників Я.І.Рецкера, трансформаційна теорію перекладу Ю.А.Найда, ситуативна теорія В.Г.Гака, семантико-семіотична модель Л.С.Бархударова, теорія рівнів еквівалентності В.Н.Комісарова. Всі ці теорії перекладу, які складають предмет науки про переклад, в основному правильно відображають різні сторони об’єкту, але вони не відображають об’єкта в цілому. Незважаючи на велику кількість моделей перекладу, навряд чи сьогодні будь-яка теорія перекладу може претендувати на домінуюче положення в науці. Однак, не викликає сумнівів той факт, що всі теорії, які правильно відображають ту чи іншу сторону об’єкта науки про переклад, роблять в неї свій внесок.
Предметом лінгвістичної теорії перекладу є порівняльне вивчення мовних засобів різних мов і їхнього використання в процесі перекладу. В основі порівняння різних мов лежить безпосередній і нерозривний зв'язок між мовою і мисленням. Перекладач може порівнювати слова і фрази різних мов, тому що може порівнювати думки та поняття, які ними виражаються.
Нерозривність зв'язку між мовою та мисленням забезпечує можливість спілкування, обміну думками між людьми, які розмовляють не тільки однією і тією ж мовою, але й різними мовами. Таке різномовне спілкування здійснюється при допомозі перекладу. Закони мислення, закони логіки для всіх народів Землі одинакові. Однак вираження думки в кожній мові підкоряється закономірностям, які специфічні для того чи іншого народу, оскільки кожна мова розвивається за своїми внутрішніми законами.
Джерело
Читати далі »
Переклад
Пере́клад — діяльність по інтерпретації змісту тексту однією мовою та створенню іншого, еквівалентного тексту іншою мовою.
Спочатку переклад виконувався винятково людиною, але були спроби автоматизувати та комп'ютеризувати переклад текстів природними мовами (машинний переклад) (англ. MT — Machine Translation)) або використовувати комп'ютери в якості допоміжних засобів при перекладі (автоматизований переклад) (англ. CAT — computer aided translation)).
Переклад - це відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі. Шлях до досягнення такої єдності не лежить через встановлення формальних відповідників. Співставлення засобів різних мов, навіть найбільш віддалених, можливе лише шляхом співставлення функцій, які виконують різні мовні засоби. Звідси точність перекладу полягає у функціональній а не формальній відповідності оригіналу.
Типи перекладу
За формою переклад може бути письмовим (переклад письмових джерел) або усним (переклад мовлення), що у свою чергу поділяється на послідовний та синхронний переклад.
За тематичним змістом текстів переклад може поділятися на літературний, технічний, юридичний, економічний та інше. Найбільш давнім у історії людства вважається письмовий переклад релігійних текстів, перш за все книг Старого заповіту та Нового заповіту Біблії.
Міжнародні асоціації
Міжнародна федерація перекладачів (фр. FIT) проголосила у 1991 році 30 вересня (День Святого Ієроніма, що традиційно вважається святим оборонцем перекладачів) Міжнародним днем перекладача.
Міжнароднa асоціація синхронних перекладачів (англ. International Association of Conference Interpreters (AIIC)).
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Читати далі »
Спочатку переклад виконувався винятково людиною, але були спроби автоматизувати та комп'ютеризувати переклад текстів природними мовами (машинний переклад) (англ. MT — Machine Translation)) або використовувати комп'ютери в якості допоміжних засобів при перекладі (автоматизований переклад) (англ. CAT — computer aided translation)).
Переклад - це відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі. Шлях до досягнення такої єдності не лежить через встановлення формальних відповідників. Співставлення засобів різних мов, навіть найбільш віддалених, можливе лише шляхом співставлення функцій, які виконують різні мовні засоби. Звідси точність перекладу полягає у функціональній а не формальній відповідності оригіналу.
Типи перекладу
За формою переклад може бути письмовим (переклад письмових джерел) або усним (переклад мовлення), що у свою чергу поділяється на послідовний та синхронний переклад.
За тематичним змістом текстів переклад може поділятися на літературний, технічний, юридичний, економічний та інше. Найбільш давнім у історії людства вважається письмовий переклад релігійних текстів, перш за все книг Старого заповіту та Нового заповіту Біблії.
Міжнародні асоціації
Міжнародна федерація перекладачів (фр. FIT) проголосила у 1991 році 30 вересня (День Святого Ієроніма, що традиційно вважається святим оборонцем перекладачів) Міжнародним днем перекладача.
Міжнароднa асоціація синхронних перекладачів (англ. International Association of Conference Interpreters (AIIC)).
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Читати далі »
"Веник на карнавале цветов" / "Віник на карнавалі квітів" переклад (ІІ варіант)
| ВЕНИК НА КАРНАВАЛЕ ЦВЕТОВ Был веник Рад Необычайно, Попав На карнавал цветов Случайно. И став При звуках вальса В позу, На танец Пригласил он Розу. Он ей представился, При этом, Нераспустившимся Букетом. Семён Островский 2008 | ВІНИК НА КАРНАВАЛІ КВІТІВ Щасливий віник Випадково На карнавал Прийшов Квітковий. На вальс Троянду Закликає, І хизуватись Починає - Себе букетом вихваляти, Мовляв, не встиг заквітувати! Переклад Н.Гончарової 2008 |
ІІ варіант (ямбічний) - на замовлення журналу "Пізнайко"
Читати далі »
"Веник на карнавале цветов" / "Віник на карнавалі квітів" переклад
| ВЕНИК НА КАРНАВАЛЕ ЦВЕТОВ Был веник Рад Необычайно, Попав На карнавал цветов Случайно. И став При звуках вальса В позу, На танец Пригласил он Розу. Он ей представился, При этом, Нераспустившимся Букетом. Семён Островский 2008 | ВІНИК НА КАРНАВАЛІ КВІТІВ Щасливий віник Випадково, Потрапивши На карнавал Квітковий, Троянді З першого Акорду, Пишатись Починає Гордо - Себе букетом Вихваляти, Мовляв, не встиг заквітувати! Переклад Н.Гончарової 2008 |
Немного об авторе
http://www.poezia.ru/user.php?uname=semost
Читати далі »
"Я знаю, никакой моей вины" / "Я знаю, що гріха мого нема" переклад
| Я ЗНАЮ, НИКАКОЙ МОЕЙ ВИНЫ Я знаю, никакой моей вины В том, что другие не пришли с войны, В том, что они - кто старше, кто моложе - Остались там, и не о том же речь, Что я их мог, но не сумел сберечь, - Речь не о том, но все же, все же, все же... Александр Твардовский 1966 | Я ЗНАЮ, ЩО ГРІХА МОГО НЕМА Я знаю, що гріха мого нема У тім, що інших відняла війна, Зостались в полі і діди, і діти - І там, де густо терен-цвіт росте, Лягли кістьми, - та мова не про те, Що не вберіг, а міг би, міг би, міг би… Переклад Наталії Гончарової 06.11.2008 |
Вперше опубліковано на ХВ
6 листопада 2008 року – 64 річниця визволення Києва та 65 річниця визволення України від німецько-фашистських окупантів.
Війна стала основним мотивом творчості поета Олександра Твардовського, автора циклу творів про безсмертного Василія Тьоркіна.
«Определяя главное направление своего творчества, Твардовский писал: «Лично я, наверное, во всю свою жизнь уже не смогу отойти от сурового и величественного, бесконечно разнообразного и так мало приоткрытого в литературе мира событий, переживаний и впечатлений военного периода». Поэтическим воплощением этой мысли стали его знаменитые лирические стихотворения Я убит подо Ржевом... и Я знаю, никакой моей вины...»
З біографії О. Твардовского.
Фото: http://nvo.ng.ru/images/2007-07-06/7415.jpg
Читати далі »
"Прощаясь, в аллее..." / "Прощавшись, в алеї..." переклад
| ПРОЩАЯСЬ, В АЛЛЕЕ Прощаясь в аллее Мы долго сидели. А слёзы и речи Лились и кипели. Дрожа, лепетали Над нами берёзы, А мы доживали Все лучшие грёзы. Так чудно лил месяц Свой свет из-за тучки На бледные плечи, На белые ручки... И в эти минуты Любви и разлуки Мы прожили много - И счастья, и муки... Николай Греков (1810-1866; соч. 1856) | ПРОЩАВШИСЬ, В АЛЕЇ Прощавшись в алеї, Ми довго сиділи. Розмови і сльози Лилися й кипіли. Над нами тремтіли Беріз шепотіння, А ми доживали Найкращі видіння. Переклад Наталії Гончарової 2008 |
Греков, Николай Порфирьевич - поэт-переводчик (1810 - 1866); переводил с английского, французского, немецкого и испанского языков. Из переводов его выдаются две драмы Кальдерона: "Ересь в Англии" и "Жизнь есть сон"; первая часть "Фауста" Гете (М., 1843, и СПб., 1859); "Ромео и Джульетта" Шекспира (СПб., 1862); драма Жирардена "Пытка женщины"; поэма Альфреда де Мюссе "Ролла" (М., 1864); стихотворения Гейне (М., 1863) и пр. Переводы Грекова отличаются хорошим стихом и довольно близки к подлинникам. Он и сам не был лишен поэтического таланта; стихотворения его, появлявшиеся в журналах 1830 - 50 годов, - большей частью впечатления, навеянные картинами природы. Отдельно изданы: "Стихотворения" (М., 1866) и "Рассказы и очерки" (М., 1865).
http://www.rulex.ru/01040701.htm
Читати далі »
Підписатися на:
Дописи (Atom)
